Укр

Олег Рубанський

Олег Рубанський – актор від авторської пісні. Він, як ніхто, відчув театральну природу мистецтва бардів, «третій текст» – виконавську майстерність. Перший текст – Слово, другий – Музика. Олег Сергійович вміє донести до слухача і те, і інше з філігранною майстерністю.

Про Олега Рубанського розповідає Олександр Шаргородський – поет, публіцист: «Олег Рубанський з'явився в клубі авторської пісні «Арсенал» після середини 80-х років. Професійний музикант і педагог, він був і бардом. Перші ж його «покази» переконали ветеранів знаменитого клубу: вчити «новачка» їм нема чому ... У Олега на той час був неабиякий запас власних пісень. Було бажання писати нові ... Його пісні відрізняла, на мій погляд, якась юнацька піднесеність, навіть сентиментальність. В деяких ранніх його піснях було вдосталь «мрії», «душі», «серця»… Але це з лишком перекривалося безумовною щирістю автора, його точним смаком, високою музичною культурою, артистизмом виконання, вмілої режисурою своїх виступів, коли враховується не тільки особливість залу, аудиторії, але і настрій глядача в цю хвилину. Ну і звичайно, можна сказати і про особисту чарівності Олега, якою він ніколи не зловживав, не використовував її «замість», але яка відразу налаштовувала на нього слухачів. І слухачок.

Особливо вразили його дитячі пісні, написані як на свої вірші, так і на вірші інших авторів. Це була не майстерна імітація, а справжнє дитяче почуття, розказане, показане талановито і тому переконливо. І діти відразу прийняли Олега. А знаменитий «Бабай» став просто на довгі роки «брендом» автора…

До пісень Вертинського він йшов довго, копітко створюючи своє виконавське тлумачення кожної пісні. Пішовши від школярського копіювання самого Вертинського, він в той же час не спотворює авторського стилю і задуму, по-своєму доносить його до глядача ... Музика Рубанського до віршів Вертинського, які сам автор не встиг зробити піснями ( «Детский городок», «Киев – родина нежная»), – ще один доказ глибини і точності його проникнення ... Але особливо вразив особисто мене моноспектакль Олега Рубанського «Прощальный ужин», що складається тільки з пісень, віршів, листів, спогадів самого Вертинського. Працюючи в традиціях театру одного актора, він створює дію, в якій без гриму і декорацій, без строгої хронології і навіть, здається, без сюжету дарує глядачеві відчуття зустрічі, спілкування з Олександром Миколайовичем Вертинським, людиною різносторонньо обдарованою, розумною, іронічною, яка прожила непросте життя на батьківщині, за кордоном і знову на батьківщині ... Не раз, подивившись цей спектакль, я все більше переконувався, що справа не тільки в проникненні Олега в світ творчості Вертинського…
Та й власні авторські програми Рубанського переконують мене, що зустріч з Вертинським не пройшла для Олега безслідно. І це не просто вплив. По-моєму, це резонанс…».

Сергій Черепанов – поет, публіцист, правозахисник – так розповідає про Олега Сергійовича: «Є поезія небесна. Та, що лягає на серце, і музика народжується сама собою, і звучить не перериваючись, і хочеться повертатися, і читати, як молитву, співати, як псалом. Олег співає свою «Древлянську пісню», а я слухаю і немов спливаю разом з ним тихою поліською річкою, і він спочатку намагається втішити мене: – «Може, в світі і є вороги, та для щастя і миру доволі». – Але тільки спочатку – тому що і там, на півночі, як і по всій Україні – біда, «і жадоба людська, и зневіра ...». Олег співає, а я думаю про те, що багато чого можна пережити, перебороти – країна молода, навчимося, ось тільки б не перейти грань, за якою землі нашої вже не витримати – «... ріки міліють в світах, и вже падає ліс недалеко ... » – І стає страшно – Київ! – ось він весь переді мною, – Київ! – ніби і не відчуває, навіть не здогадується, що чекає його, що гряде ... Олег співає, а я приходжу до тями, перекладаю дихання, ніби піднявся на гору. І багато про що вже не прошу, смиренно молю, повторюючи за ним: «Може, десь він і є – синій птах… Тільки ти не покинь нас, лелеко».

На сторінці використано інформацію і фрагменти текстів з rubanski.at.ua

Рубанський Олег Сергійович – поет, бард, артист, педагог. Народився 19 вересня 1965 року в місті Олевськ, в українському Поліссі – мальовничому лісовому краї древлян, на берегах річки Уборть.

На шестиструнній гітарі Олег Рубанський грає з 1978 року (самоучка). Брав активну участь у художній самодіяльності; займався в музичній школі по класу кларнету; в старшому шкільному віці грав на ударній установці і ритм-гітарі у ВІА «Олевчані» при районному Будинку культури, яким в кінці 70-х –початку 80-х років керував старший брат Олега – Сергій Рубанський. До цього часу відносяться і перші досліди Олега в музично-поетичній творчості.
З 1981 по 1985 рік навчався в Житомирському музичному училищі імені В. С. Косенка по класу флейти. Потім працював артистом оркестру в Житомирській обласній філармонії.
З 1982 року Олег Рубанський починає відлік своєї творчої діяльності як автора-виконавця і поета. У 1984 році в Житомирі відбувся його перший авторський концерт.

У творчості Олег Сергійович вважає своїми вчителями Олександра Вертинського, Булата Окуджаву, Володимира Висоцького.

З 1988 року Олег Рубанський постійно проживає у Києві.
У 1993 році закінчив Київський державний інститут культури (тепер Київський національний університет культури і мистецтв). З 1989 року працює в київській Школі джазового та естрадного мистецтв, викладає флейту і гітарний акомпанемент; викладач-методист, завідувач відділу духових та ударних інструментів.

З 1992 року Олег Рубанський – організатор і ведучий музично-поетичного (надалі –літературно-музичного) салону в Києві, де протягом багатьох років зберігаються і розвиваються київські культурні традиції, в тому числі і авторська пісня. Авторську пісню в найширшому сенсі Олег Сергійович визначає як музично-поетичну творчість, а в найвищих проявах – мистецтво. У заходах салону поєднуються різні творчі напрямки, жанри і види мистецтва. У числі учасників сольних та інших програм, тематичних вечорів – музиканти, поети, актори, художники, культурологи, колекціонери, історики, представники різних творчих напрямків. У різні роки разом з Олегом Рубанським організаційною діяльністю в салоні займалися також В. Карбовський, А. і О. Лугові, Я. Антонюк, Ю. Востров, Т. Драгенко, М. Чернявський, В. Шкловер, А. Митрофанова, О. Артеменко, В. Воробйов, Л. Музиченко, О. Ворох.

З 1997 року Олег Рубанський брав участь в пісенних спектаклях і програмах Київського експериментального театру авторської пісні «ЕТАП».
До середини 1990-х – в активі КАП «Арсенал», учасник і лауреат багатьох пісенних фестивалів. З другої половини 90-х і по теперішній час – ведучий творчих майстерень, музично-педагогічних майстер-класів, член журі, почесний гість фестивалів авторської пісні – регіональних, всеукраїнських, міжнародних, зарубіжних. У їх числі – фестивалі в Баку, Німеччині («Bilstein»), Житомирі, Запоріжжі, Коростені, Норильську, Калузі, С-Петербурзі, Севастополі, Сумах, Тбілісі, Черкасах, Харкові, Ялті, Києві та ін.
З 2005 року – організатор київських фестивалів авторської пісні та поезії імені Довлєта Кєлова «Острів».

В даний час регулярно виступає з концертами та майстер-класами (музично-поетичне мистецтво, гітарний акомпанемент, флейтові імпровізації) в Києві, в інших містах України, ближнього і далекого зарубіжжя. У числі країн, де проходили виступи Олега Рубанського – Австрія, Азербайджан, Білорусь, Німеччина, Грузія, Ізраїль, Молдова, Польща, Росія.
Поряд з концертною, організаторською та педагогічною діяльністю Олег Сергійович активно займається складанням, редагуванням, виданням збірок інших поетів, нотним записом авторських пісень, складанням і виданням аудіо і відео-альбомів мистецьких заходів та їх учасників у рамках перерахованих вище авторських проектів.

За час творчої діяльності написав близько 500 віршів і близько 150 пісень, переважно на свої вірші. В репертуарі є пісні на вірші В. Жуковського, О. Пушкіна, О. Дріза, К. Чуковського, О. Вертинського, Б. Окуджави, Ю. Левітанського, В. Луніна, Ю. Моріц, М. Спайка, К. Путилова, В. Глущенко, О. Шаргородського, С. Черепанова та інших поетів.