Ігор Лі
Ігор Лі говорить про себе так: «Я – не поет, не композитор, не співець і аж ніяк не музикант. Все, чого я навчився – це слухати і відчувати. Цим я і хочу поділитися, тим, що почув, тим, що відчуваю. Основне послання творчості автора-виконавця – любов, почуття, яке править світом.
До 1994-95 років я співав тільки свої пісні. А потім зрозумів, що немає «чужих» пісень, є теж «мої» пісні, просто вони написані іншими авторами за мене. Перші десять років я писав дуже багато, слухав дуже мало. Зараз навпаки: за краще співати чужі гарні, ніж свої погані пісні».
Ігор виконує пісні Юрія Візбора, Володимира Ланцберга, Бориса Гордона, Альфреда Тальковського, Михайла Щербакова, Олександра Стрижевського, Наума Паскару та інших.
«Мене часто запитують, що таке авторська (бардівська) пісня, як її класифікувати. – розповідає Ігор. –Мені здається, що і не треба нічого класифікувати – навіщо? Пісня буває хороша і погана. Ну, а якщо, все-таки, розбирати детально, то у бардівської, КСП-шной, пісні головне – інтимна розмова зі слухачем при повному збігу особистості автора або виконавця і самої пісні. Поняття «авторська пісня» – більш широке, як за жанровою належністю, так і з особистісного відношення автора або виконавця до пісні.
Думаю, що у «бардівської» пісні об'єктивно немає майбутнього. Просто зараз, при величезних можливостях спілкування між людьми через інтернет, в такому інтимному спілкуванні в тісному колі немає необхідності. А ось у авторської пісні якраз все ще попереду. Як на мене, тенденція зараз така, що жанр авторської пісні знову стає модним: прийшли молоді, цікаві і талановиті автори-виконавці. З'явилася необхідність в розумних піснях для думаючих людей. І є автори, які такі пісні пишуть, і виконавці, які можуть ці пісні донести до свого слухача.
До 1994-95 років я співав тільки свої пісні. А потім зрозумів, що немає «чужих» пісень, є теж «мої» пісні, просто вони написані іншими авторами за мене. Перші десять років я писав дуже багато, слухав дуже мало. Зараз навпаки: за краще співати чужі гарні, ніж свої погані пісні».
Ігор виконує пісні Юрія Візбора, Володимира Ланцберга, Бориса Гордона, Альфреда Тальковського, Михайла Щербакова, Олександра Стрижевського, Наума Паскару та інших.
«Мене часто запитують, що таке авторська (бардівська) пісня, як її класифікувати. – розповідає Ігор. –Мені здається, що і не треба нічого класифікувати – навіщо? Пісня буває хороша і погана. Ну, а якщо, все-таки, розбирати детально, то у бардівської, КСП-шной, пісні головне – інтимна розмова зі слухачем при повному збігу особистості автора або виконавця і самої пісні. Поняття «авторська пісня» – більш широке, як за жанровою належністю, так і з особистісного відношення автора або виконавця до пісні.
Думаю, що у «бардівської» пісні об'єктивно немає майбутнього. Просто зараз, при величезних можливостях спілкування між людьми через інтернет, в такому інтимному спілкуванні в тісному колі немає необхідності. А ось у авторської пісні якраз все ще попереду. Як на мене, тенденція зараз така, що жанр авторської пісні знову стає модним: прийшли молоді, цікаві і талановиті автори-виконавці. З'явилася необхідність в розумних піснях для думаючих людей. І є автори, які такі пісні пишуть, і виконавці, які можуть ці пісні донести до свого слухача.
На сторінці використано власні матеріали проекту "Барди України", а також інформація та фрагменти текстів з: vn.20minut.ua, bards.ru.
Лі Ігор Володимирович народився 22 листопада 1964 року в місті Душанбе. У цьому ж місті закінчив історичний факультет педагогічного інституту.
Після навчання працював учителем. «Взагалі, я вчитель по життю. – розповідає Ігор. – Не педагог, а саме вчитель. Мені подобається працювати з дітьми. Вони чистіше дорослих».
В Україну Ігор Лі приїхав з Росії – будучи молодим і неодруженим він багато подорожував з гітарою і рюкзаком за плечима, в тому числі побував на Камчатці і в Китаї. На початку 90-х через війну в Таджикистані змушений був виїхати з Душанбе і переїхав до друзів в Оренбург. Після декількох років в Оренбурзі переїхав до Ялти, де прожив 12 років. Після Ялти – короткий переїзд до Києва. З 2004 року Ігор Лі живе в місті Бахмут (раніше – Артемівськ) Донецької області.
На гітарі Ігор Лі грає з 12 років, хоча до сьогодня не знає нот. Пісні почав писати дуже рано. Підштовхнула до творчості його, як це буває у багатьох, нещасна любов.
«У авторську пісню я прийшов зовсім випадково. – розповідає Ігор. – Я був автором текстів і вокалістом в рок-групі. Ми лобали хард-рок. Побачив в Душанбе в 87-му році афишку, що буде якийсь зліт якихось бардів, і вирішив поїхати. Це був КСП-шний фестиваль «Варзоб-87», де були Ігор Міхальов, Юлій Кім, Олег Мітяєв і інші. Тоді я познайомився з багатьма авторами, зрозумів, що вони співають не для спинного мозку, а для душі і голови».
Через два роки Ігор представив свої тексти на відкритому зльоті авторської пісні та несподівано для себе (на цьому фестивалі у Ігоря не було навіть своєї гітари) отримав Гран-прі та путівку на Грушинський фестиваль – головний зліт бардів в Радянському Союзі, де він, як автор, отримав диплом. Тоді Ігор Лі остаточно зрозумів, що авторська пісня – його.
Перша публікація власних віршів – в літературному альманасі «Памір» в 1989 році.
Ігорь – учасник понад 200 фестивалів, серед яких Грушинський 1989-1993 років (дипломант в 1989 в номінації «Автор»); Байконур 1990-1991 років; Чкаловск –1989 рік (лауреат в номінації «Автор»); Чимган –1989 рік; Алма-Ата – 1990 рік; Оренбург – 1991 рік; Кувандик – 1992 рік; Бардсплав по річці Мана – 1991 рік; Фестиваль міст Поволжя (Волгоград) – 1992 рік (лауреат в номінації «Автор»); «Зимова Ялта» – 1994 рік; фестиваль пам'яті рятувальника А.Грігоряна (лауреат в номінації «Виконавець»); Суми – 1995 рік (Всеукраїнський фестиваль. Відбір на «Петербурзький акорд» – 1996 рік, лауреат в номінації «Виконавець»); «Петербурзький акорд» – 1998 рік; «Єрусалимський бенефіс» –2006 рік (лауреат) і багато інших. У Ігоря Лі більше 50 звань лауреата і дипломанта різних фестивалів, велика частина з них – в номінації «Автор».
З 1993 по 2000 роки – один з організаторів фестивалю «Осіння Ялта». З 2008 року – член оргкомітету фестивалю «32-е мая». З початку 2000-х і по теперішній час Ігор Лі – постійний учасник різних фестивалів як в Україні, так і за її межами в якості члена журі, ведучого майстерень – фестивалі «Есхар» (Харків), «Зимова Ялта», «Автограф» (Полтава), «Зоря Донбасу» (Рубіжне), «Вега весны» (Воронеж), «Рамонский Родник» (Воронеж), «Плеяда» (Запоріжжя), «Булат» (Суми), «Співучі вітрила» (Дніпро), «Друг за друга» (Харківська область) та інші.
Після навчання працював учителем. «Взагалі, я вчитель по життю. – розповідає Ігор. – Не педагог, а саме вчитель. Мені подобається працювати з дітьми. Вони чистіше дорослих».
В Україну Ігор Лі приїхав з Росії – будучи молодим і неодруженим він багато подорожував з гітарою і рюкзаком за плечима, в тому числі побував на Камчатці і в Китаї. На початку 90-х через війну в Таджикистані змушений був виїхати з Душанбе і переїхав до друзів в Оренбург. Після декількох років в Оренбурзі переїхав до Ялти, де прожив 12 років. Після Ялти – короткий переїзд до Києва. З 2004 року Ігор Лі живе в місті Бахмут (раніше – Артемівськ) Донецької області.
На гітарі Ігор Лі грає з 12 років, хоча до сьогодня не знає нот. Пісні почав писати дуже рано. Підштовхнула до творчості його, як це буває у багатьох, нещасна любов.
«У авторську пісню я прийшов зовсім випадково. – розповідає Ігор. – Я був автором текстів і вокалістом в рок-групі. Ми лобали хард-рок. Побачив в Душанбе в 87-му році афишку, що буде якийсь зліт якихось бардів, і вирішив поїхати. Це був КСП-шний фестиваль «Варзоб-87», де були Ігор Міхальов, Юлій Кім, Олег Мітяєв і інші. Тоді я познайомився з багатьма авторами, зрозумів, що вони співають не для спинного мозку, а для душі і голови».
Через два роки Ігор представив свої тексти на відкритому зльоті авторської пісні та несподівано для себе (на цьому фестивалі у Ігоря не було навіть своєї гітари) отримав Гран-прі та путівку на Грушинський фестиваль – головний зліт бардів в Радянському Союзі, де він, як автор, отримав диплом. Тоді Ігор Лі остаточно зрозумів, що авторська пісня – його.
Перша публікація власних віршів – в літературному альманасі «Памір» в 1989 році.
Ігорь – учасник понад 200 фестивалів, серед яких Грушинський 1989-1993 років (дипломант в 1989 в номінації «Автор»); Байконур 1990-1991 років; Чкаловск –1989 рік (лауреат в номінації «Автор»); Чимган –1989 рік; Алма-Ата – 1990 рік; Оренбург – 1991 рік; Кувандик – 1992 рік; Бардсплав по річці Мана – 1991 рік; Фестиваль міст Поволжя (Волгоград) – 1992 рік (лауреат в номінації «Автор»); «Зимова Ялта» – 1994 рік; фестиваль пам'яті рятувальника А.Грігоряна (лауреат в номінації «Виконавець»); Суми – 1995 рік (Всеукраїнський фестиваль. Відбір на «Петербурзький акорд» – 1996 рік, лауреат в номінації «Виконавець»); «Петербурзький акорд» – 1998 рік; «Єрусалимський бенефіс» –2006 рік (лауреат) і багато інших. У Ігоря Лі більше 50 звань лауреата і дипломанта різних фестивалів, велика частина з них – в номінації «Автор».
З 1993 по 2000 роки – один з організаторів фестивалю «Осіння Ялта». З 2008 року – член оргкомітету фестивалю «32-е мая». З початку 2000-х і по теперішній час Ігор Лі – постійний учасник різних фестивалів як в Україні, так і за її межами в якості члена журі, ведучого майстерень – фестивалі «Есхар» (Харків), «Зимова Ялта», «Автограф» (Полтава), «Зоря Донбасу» (Рубіжне), «Вега весны» (Воронеж), «Рамонский Родник» (Воронеж), «Плеяда» (Запоріжжя), «Булат» (Суми), «Співучі вітрила» (Дніпро), «Друг за друга» (Харківська область) та інші.
На сторінці використано відео з youtube-каналів: Viktoriya Slavinska, Александр Колот, Елена Коробкина.
Фото: Світлана Євкович, Д.Орлянська
Бажаєте зв'язатися з нами? Натисніть, щоб створити повідомлення.