Юрій Чайка
У 1968 році опанував семиструнну гітару і з цього часу став спочатку виконавцем, пізніше і автором в жанрі бардівської пісні.
Хоча першу свою пісню написав в 1967 році, а перші вірші – двома-трьома роками раніше (віршики для шкільних урочистостей і КВН до уваги не беруться), по справжньому заявив про себе, як про поета і автора пісень, в кінці 1970-х років. В цей час в Харкові в Фізико-технічному інституті низьких температур АН СРСР був створений Молодіжний експериментальний театр (МЕТ ФТІНТ), яким Ю.Чайка керував з моменту його створення в 1978 році до 1993 року. Надалі театр перестав існувати, але за ці роки двічі ставав лауреатом обласних оглядів-конкурсів агітбригад та агіттеатрів, ще раз був відзначений грамотою, в 1980 році в складі «Поїзду дружби» гастролював в НДР, в 1983 році – в Волгограді.
У складі театру народилося і тріо «Кабачок», що проіснувало до 1997 року.
У період роботи з театром Ю.Чайка здійснив постановки вистав «Дзвени, мій дзвін», «Казанський університет», «П'ять сторінок», «Білий пароплав» та інших за творами відомих поетів і прозаїків, а також «Побічний ефект» за власною п'єсою. Театр показав десятки видовищних програм, включаючи пародії на КВН, «Що? Де? Коли?», численні святкові концерти у вигляді шоу. Крім того, Ю.Чайка періодично писав короткі «візитки» для команд КВН-спрямування (власне КВН до середини 80-х проводився рідко, але зате з 1983 року Ю.Чайка щорічно виїжджає на молодіжні зльоти, де представляє з командою «Візитні картки» , обслуговує інші творчі конкурси).
Особливу популярність в ці роки отримали спектаклі МЕТ в жанрі музичної пародії. Вони збирали сотні глядачів, поширювалися по місту у вигляді аудіозаписів із залу або з фонограм. Артисти на спектаклях співали паралельно з ними ж записаними фонограмами (сьогодні цей технічний прийом часто-густо використовується в естраді). Таких спектаклів Ю.Чайка написав 10: «Казка про Попа і робітника його Балду», «Чудесний напій», «Червона шапочка», «Анжеліка і Чижиков» та ін. Деякі з вистав витримали понад 10 постановок. Якісь із них режисерові вдалося здійснити з іншими самодіяльними колективами поза театром ФТІНТ.
Після переходу на роботу до Харківського міськвиконкому, де Ю.Чайка працював в 1993-2013 р.р. до виходу на пенсію, чимало займався режисурою масових молодіжних міських заходів, нерідко брав участь і бере участь досі в журі творчих конкурсів, включаючи інтернет-конкурси, виступає в якості ведучого концертів, а також в якості барда.
До руху авторської пісні приєднався в 1994 році, в подальшому ставав лауреатом регіонального фестивалю авторської пісні "Майдан" (1997, 1998 р.р.), фестивалю "Балаклавські канікули" (2000 р.), але частіше запрошується в якості члена журі, ведучого авторських майстерень або почесного гостя. З 1994 року неодноразово брав участь в організації фестивалів авторської пісні «Есхар», «Майдан», «Зимовий Есхар», «Нежегольская тропа», Харківського обласного фестивалю «Молода поезія». Учасник десятків гала-концертів фестивалів авторської пісні в Україні та Росії, в т.ч. «Булат» (Суми), «Байда» (Запоріжжя), «Струны фортов» (Кронштадт), «Рамонский родник» (Вороніж), «Лісова фієста» (Київ) і багатьох інших. У 2008 році виступив (один і в дуеті з Є.Фрідляндом) в «чайхані» Грушинського фестивалю (Самара).
Друкувався в літературному журналі «Далекий Схід» (1999 р., №4, 2000 р., №3-4), антології «Поетичне місто» (Хабаровськ, 1998 р.), антології «На Харківському «Майдані»(Харків, 2003 р. ), ряді газет. У 2004 році вірш «Пісня гітари» опубліковано в антології «В променях співзвуч» (Севастополь, 2003 р.). Вірші «Відповідь» поміщені до збірки «Клуб бубнових валетів і пікових дам», видавництво «Друкарня друзів», Харків.
У 2020 році став лауреатом двох літературних інтернет-конкурсів, включаючи міжнародний.
У 2007 році вірш «Пісня про Харків» надруковано в антології «Поема про місто в цитатах поетичних творів», вид. ТАЛ «Слобожанщина», Харків. «Пісня гітари» включена до колективного аудіодиску, випущеного до 10-річчя фестивалю «Кримське Приазов'я», в аудіодиск «Збірна України» (2008 р.).
Випустив збірку віршів «Не спешите меня провожать» (1996 р.). Роком раніше в Хабаровську вийшла збірка «Только песне я доверю» з віршами та піснями Ю.Чайки, хоча сам автор в його підготовці участі не брав і відповідальності за випущену продукцію, за власними словами, не несе. У 2002 році у видавництві «Хабаровские лозы» (Хабаровськ) вийшла поетична збірка Ю. Чайки «Стихи под гитару».
Випустив 3 магнітоальбоми: 2002 рік – «Только песне я доверю» (29 пісень), «Посміхуньки/Смехихикалки», (26 пісень). У 2005 році – «По сусекам» (30 пісень).
У 2003-2006 р.р. в рамках фестивалів авторської пісні «Кримське Приазов'я» з учасниками – відомими бардами України, Росії, Білорусі – здійснив постановки вистав за власними сценаріями «Дворовий шансон», «Присвячується Окуджаві», «Даєш перемогу!», «Експеримент майстра Куско».
Як перекладач Ю. Чайка більше відомий як автор коннотаційних перекладів популярних бардівських і естрадних пісень з російської на українську мову, але в той же час зробив кілька серйозних перекладів на російську мову з англійської та української, на українську з російської.
Число пісень і віршів, які Ю.Чайка включає в свої концертні виступи (в тому числі на радіо і телебаченні), становить близько 160, включаючи пісні на чужі вірші.
Хоча першу свою пісню написав в 1967 році, а перші вірші – двома-трьома роками раніше (віршики для шкільних урочистостей і КВН до уваги не беруться), по справжньому заявив про себе, як про поета і автора пісень, в кінці 1970-х років. В цей час в Харкові в Фізико-технічному інституті низьких температур АН СРСР був створений Молодіжний експериментальний театр (МЕТ ФТІНТ), яким Ю.Чайка керував з моменту його створення в 1978 році до 1993 року. Надалі театр перестав існувати, але за ці роки двічі ставав лауреатом обласних оглядів-конкурсів агітбригад та агіттеатрів, ще раз був відзначений грамотою, в 1980 році в складі «Поїзду дружби» гастролював в НДР, в 1983 році – в Волгограді.
У складі театру народилося і тріо «Кабачок», що проіснувало до 1997 року.
У період роботи з театром Ю.Чайка здійснив постановки вистав «Дзвени, мій дзвін», «Казанський університет», «П'ять сторінок», «Білий пароплав» та інших за творами відомих поетів і прозаїків, а також «Побічний ефект» за власною п'єсою. Театр показав десятки видовищних програм, включаючи пародії на КВН, «Що? Де? Коли?», численні святкові концерти у вигляді шоу. Крім того, Ю.Чайка періодично писав короткі «візитки» для команд КВН-спрямування (власне КВН до середини 80-х проводився рідко, але зате з 1983 року Ю.Чайка щорічно виїжджає на молодіжні зльоти, де представляє з командою «Візитні картки» , обслуговує інші творчі конкурси).
Особливу популярність в ці роки отримали спектаклі МЕТ в жанрі музичної пародії. Вони збирали сотні глядачів, поширювалися по місту у вигляді аудіозаписів із залу або з фонограм. Артисти на спектаклях співали паралельно з ними ж записаними фонограмами (сьогодні цей технічний прийом часто-густо використовується в естраді). Таких спектаклів Ю.Чайка написав 10: «Казка про Попа і робітника його Балду», «Чудесний напій», «Червона шапочка», «Анжеліка і Чижиков» та ін. Деякі з вистав витримали понад 10 постановок. Якісь із них режисерові вдалося здійснити з іншими самодіяльними колективами поза театром ФТІНТ.
Після переходу на роботу до Харківського міськвиконкому, де Ю.Чайка працював в 1993-2013 р.р. до виходу на пенсію, чимало займався режисурою масових молодіжних міських заходів, нерідко брав участь і бере участь досі в журі творчих конкурсів, включаючи інтернет-конкурси, виступає в якості ведучого концертів, а також в якості барда.
До руху авторської пісні приєднався в 1994 році, в подальшому ставав лауреатом регіонального фестивалю авторської пісні "Майдан" (1997, 1998 р.р.), фестивалю "Балаклавські канікули" (2000 р.), але частіше запрошується в якості члена журі, ведучого авторських майстерень або почесного гостя. З 1994 року неодноразово брав участь в організації фестивалів авторської пісні «Есхар», «Майдан», «Зимовий Есхар», «Нежегольская тропа», Харківського обласного фестивалю «Молода поезія». Учасник десятків гала-концертів фестивалів авторської пісні в Україні та Росії, в т.ч. «Булат» (Суми), «Байда» (Запоріжжя), «Струны фортов» (Кронштадт), «Рамонский родник» (Вороніж), «Лісова фієста» (Київ) і багатьох інших. У 2008 році виступив (один і в дуеті з Є.Фрідляндом) в «чайхані» Грушинського фестивалю (Самара).
Друкувався в літературному журналі «Далекий Схід» (1999 р., №4, 2000 р., №3-4), антології «Поетичне місто» (Хабаровськ, 1998 р.), антології «На Харківському «Майдані»(Харків, 2003 р. ), ряді газет. У 2004 році вірш «Пісня гітари» опубліковано в антології «В променях співзвуч» (Севастополь, 2003 р.). Вірші «Відповідь» поміщені до збірки «Клуб бубнових валетів і пікових дам», видавництво «Друкарня друзів», Харків.
У 2020 році став лауреатом двох літературних інтернет-конкурсів, включаючи міжнародний.
У 2007 році вірш «Пісня про Харків» надруковано в антології «Поема про місто в цитатах поетичних творів», вид. ТАЛ «Слобожанщина», Харків. «Пісня гітари» включена до колективного аудіодиску, випущеного до 10-річчя фестивалю «Кримське Приазов'я», в аудіодиск «Збірна України» (2008 р.).
Випустив збірку віршів «Не спешите меня провожать» (1996 р.). Роком раніше в Хабаровську вийшла збірка «Только песне я доверю» з віршами та піснями Ю.Чайки, хоча сам автор в його підготовці участі не брав і відповідальності за випущену продукцію, за власними словами, не несе. У 2002 році у видавництві «Хабаровские лозы» (Хабаровськ) вийшла поетична збірка Ю. Чайки «Стихи под гитару».
Випустив 3 магнітоальбоми: 2002 рік – «Только песне я доверю» (29 пісень), «Посміхуньки/Смехихикалки», (26 пісень). У 2005 році – «По сусекам» (30 пісень).
У 2003-2006 р.р. в рамках фестивалів авторської пісні «Кримське Приазов'я» з учасниками – відомими бардами України, Росії, Білорусі – здійснив постановки вистав за власними сценаріями «Дворовий шансон», «Присвячується Окуджаві», «Даєш перемогу!», «Експеримент майстра Куско».
Як перекладач Ю. Чайка більше відомий як автор коннотаційних перекладів популярних бардівських і естрадних пісень з російської на українську мову, але в той же час зробив кілька серйозних перекладів на російську мову з англійської та української, на українську з російської.
Число пісень і віршів, які Ю.Чайка включає в свої концертні виступи (в тому числі на радіо і телебаченні), становить близько 160, включаючи пісні на чужі вірші.
Фото на сторінці: Олександр Супрун, Денис Колесниченко, Тетяна Рудовська
Чайка Юрій Анатолійович, 1953 р.н., у творчій діяльності проявив себе в різних жанрах.
Після закінчення музичної школи по класу фортепіано в період з 1967 по 1982 р.р. був учасником і керівником різних естрадних, вокально-інструментальних і навіть камерного оркестрів школи, ВНЗ, а також за місцем роботи в Запоріжжі, а з 1976 року – в Харкові. Основний інструмент – фортепіано. Як піаніст на серйозному рівні не виступав, але зі створеними ним в 1975 і 1976 р.р. циклами музичних пародій на естрадних композиторів і класиків неодноразово брав участь в концертах, в т.ч. став лауреатом Харківської міської гуморини в 1993 році.
Взагалі ж в Харківських міських Гуморинах виступав з 1992 року, коли вперше став лауреатом в складі тріо «Кабачок». Аж до 1997 року – в конкурсі, де щорічно ставав лауреатом в музичному жанрі і жанрі пародії, в подальшому до 2004 р. очолював оргкомітет і брав участь в журі.
Після закінчення музичної школи по класу фортепіано в період з 1967 по 1982 р.р. був учасником і керівником різних естрадних, вокально-інструментальних і навіть камерного оркестрів школи, ВНЗ, а також за місцем роботи в Запоріжжі, а з 1976 року – в Харкові. Основний інструмент – фортепіано. Як піаніст на серйозному рівні не виступав, але зі створеними ним в 1975 і 1976 р.р. циклами музичних пародій на естрадних композиторів і класиків неодноразово брав участь в концертах, в т.ч. став лауреатом Харківської міської гуморини в 1993 році.
Взагалі ж в Харківських міських Гуморинах виступав з 1992 року, коли вперше став лауреатом в складі тріо «Кабачок». Аж до 1997 року – в конкурсі, де щорічно ставав лауреатом в музичному жанрі і жанрі пародії, в подальшому до 2004 р. очолював оргкомітет і брав участь в журі.
На сторінці використано відео з youtube-каналів: Днепропетровский клуб самодеятельной песни, Миша Потапенко
Бажаєте зв'язатися з нами? Натисніть, щоб створити повідомлення.