Уперше фестиваль авторської пісні «Фієста» відбувся 1995 року в селі Снітинка Київської області, вдруге — у Конча-Заспі, під хутором Мриги. А всі наступні вже традиційно проходять неподалік від Забірських озер біля міста Боярка Київської області, під розкішними кронами боярського лісу, посадженого в рік відміни кріпосного права.
Зі слів організаторів «Фієсти» — керівників Київського клубу авторської пісні «Дім» (місто Київ) Олександра і Мар'яни Крамар, як місце проведення, так і сама ідея фестивалю виникли, власне кажучи, дещо спонтанно. Просто хотілося зробити свято, яке зібрало б усіх небайдужих та надало їм можливість бути почутими. На концерті, яким би масштабним він не був, це зробити просто неможливо — бардів у нас справді багато. Тому й потягнулися вервечки людей з гітарами та рюкзаками на природу.
В першу команду «Фієсти» увійшли «домовики» — учасники клубу авторської пісні «Дом», хто був у клубі на той момент — Мар'яна Крамар, Олександр Крамар, Леся Пушня, Анна Цуканова, Тетяна Ткаченко, Нінель Пазырюк, Володимир Кудлинський, Юлія Дзюба, Олена Красуляк, Оксана Сук, Ольга Колесник, Людмила Дубова, Наталія Немцева, Ірина Колодюк, Володимир Цуканов, Петро Скрипчук, Вадим Народицький, Володимир Колесник, Олена Шкільна, Сергій Шкільний, Олександр Шкільний.
«Фієста» починалась як міні-фестиваль кількох київських клубів авторської пісні: «Дом», «Арсенал» и «Вертикаль». А зараз фестиваль збирає бардів з багатьох міст України та ближнього зарубіжжя.
«Лісова фієста» ніколи не була конкурсним фестивалем. Саме це відрізняє її від всіх інших.
Ще один феномен «Лісової фієсти» — це унікальний самодіяльний фестиваль, зроблений повністю без грошів. В нього немає і ніколи не було спонсорів в загальному значенні цього слова. Все тримається на дружній підтримці: хтось споруджує сцену, хтось на власному автомобілі привозить апаратуру і паливо для генератора, хтось надає інтернет-підтримку, а хтось – інформаційну. Багато років туристичне спорядження надає один з київських центрів екіпіровки. И все це – абсолютно безкоштовно!
Бардівська спільнота традиційно асоціюється з російськомовною піснею під гітару. Але на «Лісовій фієсті» лунають пісні також українською і англійською мовою, які глядач однаково добре сприймає. А що стосується музикального супроводження, то тут можна почути і саксофон (жанр бард-блюз), і бубни (бард-рок), і скрипку. Справжнім хітом фестивалю стали українські думи і пісні Едуарда Драча під акомпанемент бандури. Цей споконвічно український інструмент виглядав тут цілком сучасно і органічно.
Організатори фестивалю Мар'яна і Олександр Крамари говорять:
«Описати фестиваль неможливо. Це треба бачити (якщо відвести на сон по дві-три години на добу), відчути, осмислити і зрозуміти...
Тому ми придумали «Лісову фієсту». Фестиваль без конкурсу, вибору лауреатів і т.ін. Для чого змагатися? Майстерні на «Фієсті» є, але не для відбору за принципом «Хто більше підходить на шоу», а для допомоги авторам і виконавцям. Фактично, це майстер-класи.
Тому ми називаємо «Фієсту» фестивалем-«іюнькой» (за аналогією з «майовкою»). Різні інші приставки (молодіжний, всеукраїнський, відкритий, закритий и т.ін.) стосуються нас тоді, коли необхідно зробити серйозне обличчя. Що, звісно, ніколи не заважає.
Головною ж метою «Лісової фієсти» завжди було збереження душевності, гарного відношення до пісень та людей, того, чим так притягує нічна розмова гітари і слова у ватри. Шкода тільки, що більшості народу важко передати крихке відчуття таїнства чудової пісні»
«Зараз існує досить-таки багато фестивалів авторської пісні, — каже один з керівників творчих майстерень Микола Черневський, кандидат технічних наук, автор-виконавець, що створив експериментальний театр авторської пісні ЕТАП, — але більшість із них, у відповідному значенні, має дещо формальний характер: це своєрідна гра-тусовка клубів авторської пісні — з півфіналами та фіналами, жорстким конкурсним відбором, гучними званнями, солідними нагородами та іншою подібною атрибутикою. Ця створена ще в радянські часи система КСП (клубів самодіяльної пісні) працює й зараз. Але, як правило, реально сильні автори-виконавці в подібних фестивалях беруть участь нечасто, адже об'єднання в клуби — це для «молоді, яка вчиться». Саме в цьому полягає головна відмінність фестивалю «Лісова фієста». Тут немає конкурсів, у яких необхідно перемогти за будь-яку ціну, нема призів, нагород (крім оплесків глядачів, звичайно), гучних звань, які гарантують вихід на якісь більш високі офіційні рівні. Тому родзинкою цього фестивалю є те, що людина від'їжджає звідси духовно збагаченою. Саме це — найважливіше. Крім того, лише тут є можливість більш «вузьких» у кількісному, але разом з тим і більш глибоких у духовному плані концертів біля вогнища. Головною їх особливістю є бажання не стільки себе показати, скільки послухати інших.
Відрізняється «Лісова Фієста» ще й тим, що тут абсолютно ніякого значення не має мова виконання чи стиль і напрямок, у якому працює автор. Головне — щоб пісня знаходила відгук в душі...»